Обладнання: на стіні плакати із висловами: «Будуйте храм в душі своїй» , «Все те що робиш комусь, роби собі», «Поспішай робити добро».
Хід роботи:
Вчитель.
Живи, добро звершай!
Та нагород за це не вимагай!
Лиш в добро і вищу правду віра
Людину відрізня від мавпи і від звіра.
Хай оживає істина стара:
Людина починається з добра!
Вчитель. Кожен із вас, хто сидить у цьому класі, вже думає про своє подальше життя, про своє майбутнє. Кожен хоче жити добре, красиво. Але не потрібно забувати в той же час про свою душу. Дбаючи про матеріальне, не забувати про духовні цінності.
Вчитель. Про що ми будемо говорити на сьогоднішньому уроці?
Учні. доброта, милосердя, порядність…
Вчитель. Так, дійсно про милосердя, доброту. «Милосердя і доброта – два крила, на яких тримається людство». Ще з давньоруських часів благодійність була в традиціях нашого народу. Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердечність. Уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі і біді – це в характері нашого народу.
Вчитель. А зараз я хочу попросити учнів висловитись з цієї думки.
Учениця.
Не лінуйтесь робити добро,
Лише зла не бажайте нікому,
Бо воно як велика гора,
Стане вам на шляхові земному.
Учень. Правда в світі є дуже проста:
Сонце землю теплом зігріває.
А людину – її доброта
І любов у житті прикрашає.
Вчитель. Дуже гарно підібрані вислови. Саме любов спонукає нас до милосердя.
Учень. Не кажіть про любов – докажіть,
що ви любите тих, хто страждає!
Добрі справи нужденним чиніть –
цього вічна любов вимагає!
Вчитель. Так. Милосердя і любов нерозлучні. Як милосердя без любові, так і любов без милосердя малоцінні в очах Божих. Те саме треба сказати і про віру: як віра без справ мертва, так і милосердя без віри не спасе душу. І хоч існує на світі зло, проте добро завжди перемагає його.
Але скажіть будь ласка як же могло статися, що милосердя втратило сьогодні свою цінність? А його зміст звівся в основному до милостині? Невже для того, щоб виіскрити доброту із наших сердець, потрібен землетрус чи Чорнобиль? Чи Ожидів, або ще якісь аномалії ? Хіба без них не можна бути милосердними? Хіба в звичайному житті немає людей, які потребують допомоги?
Є і дуже багато таких людей. Але за своєю заклопотаністю про свій зовнішній вигляд, гонінням за кращим комп’ютером, найдорожчим мобільним телефоном ми не бачимо цих обділених людей.
На виховних годинах і просвітницьких бесідах ми часто говорили на такі теми. Пригадайте ці бесіди.
Учень. «Про людей похилого віку», «Про дітей – інвалідів», «Про голодомор», «Чорнобильських героїв – ліквідаторів пожежі» і т.д.
Вчитель. Добре. Пригадали. А зараз я наведу вам приклади із знайомої вам казки «Названий батько»
Чому навчає нас ця життєва ситуація? Чи треба платити за добро? Людська порядність, доброта немає меж. Ми сьогодні маємо бути милосердними не тільки до людей, а й до всього, що нас оточує: тварин, рослин. А зараз я вам наведу ще один приклад.
Біля води на піску сидить гарна молода жінка і ніжно обіймає свій скарб – хлопчика років чотирьох. Малюк хворий. У нього тяжка форма церебрального паралічу. Мама пригортає його дуже лагідно. Вони сидять на березі так, що їхні ноги торкаються води. Мама усміхається і щось розповідає хлопчикові. Він не може їй відповісти, а лишень якось незграбно намагається повертати своєю голівкою вбік. Із вигляду хлопчика зрозуміло, що він не може ходити, говорити, можливо, і ніколи не скаже їй “мама”, і ніколи не піде до школи, ніколи не принесе ні двійку, ні десятку…
Цієї ж миті у воді ще одна сім’я робить фото сесію своєї доньки. Їй 12 років. Вона не ходить сама, дівчинку заніс у воду її батько, він намагається втримати її на воді, але тільце дівчинки не слухається – ручки скручені страшною хворобою, та батько не впадає у відчай. Тримаючи дівча, пораючись із хвилями, що намагаються скинути круг, він хоче, щоб його донька виглядала гарною на фотографії. Дівчатко намагається усміхатися. Збоку здається, що це в неї не дуже виходить. А мама в цей час ловить дорогоцінні моменти життя їхньої сім’ї простеньким фотоапаратом. Поруч друга дівчинка, напевно, друга донька в цій сім’ї, допомагає батькові. Сім’я разом. І вони щасливі!
Але ніде правди діти – люди з особливими потребами, від немовлят до старих, поряд із нами, як би ми від них не відверталися, але вони теж люди, вони теж хочуть уваги і доброго ставлення до себе. І тому я попрощу вшанувати пам’ять про нашого учня Долішнього Остапа, запаливши свічку. Він також був дитиною-інвалідом.
Учениця.
Не бажай
Коли серця теплом зігріті –
Стає побільше доброти.
Ти ж не один у цьому світі,
А є ще сестри і брати.
Проб’ється істина у слові –
Збагнуть її уже пора.
Усім нам хочеться любові,
Усім нам хочеться добра.
Учень. Не відбирай здобутку ближнього
І не бажай його добра.
Хай чорне зло в пориві хижому
Не б’є, як блискавка страшна.
Нехай веде нас днями й тижнями
Відлуння Божої сурми.
Ні, не бажай ти лиха ближньому,
Бо всі ми звемося Людьми.
Учень.
Горнімось до земної вроди,
Бо заздрість дика і сліпа.
Хай нами лють не верховодить,
Неправда зла не підсипа.
Добродію, схились до мене.
Порадником для мене стань –
І буде світ благословенним
Од світла щирих поривань.
Учень.
Не говори про доброту,
Коли ти сам нею не сяєш,
Коли у радощах витаєш,
Забувши про чужу біду.
Бо доброта не тільки те,
Що обіймає тепле слово,
В цім почутті така основа,
Яка з глибин душі росте.
Коли її не маєш ти,
Ти раниш людяне в людині,
Немає вищої святині,
Як чисте сяйво доброти.
Вчитель. Кожен із вас, мабуть, зараз ставить собі питання: «А що я можу зробити, щоб допомогти їм бути щасливими?». Я відповім — любити! Не відвертати свого погляду від малюка, що виглядає не так, як здорові діти. Він особливий. Чому? Не знаю. Але він живе, і Бог також привів його на цей світ. Для чого? Можливо, щоб зробити нас добрішими, людянішими… І вони будуть щасливі!
Учень.
Спасіння — у добрі, спасіння — у любові,
І це стосується, напевно, нас усіх.
Чого ж ми носимо у серці та у слові
Отруту заздрості та злості вічний гріх?
Нехай не топче нас неправди битий чобіт…
Зустрівши ближнього, хай відчуття твоє
Душі признається, що у людській подобі
Це сам Господь правицю подає.
Немає коментарів:
Дописати коментар